+380-63-359-74-69 79000 LVIV, UKRAINE
Головна » Про породу – ХАБ
Сибірський хаскі є одною з найдавніших і найблагородніших порід собак примітивного походження. Вони не є ідеальними домашніми улюбленцем для кожного або для кожної родини. Їхнє походження з суворої півночі з функцією – бути їздовою собакою – наділяє хасок великою фізичною силою та витривалістю, здатністю регулювати метаболізм, менше орієнтуватися на людину, більше орієнтуватися на роботу в команді, мати певну міру незалежності, здатністю приймати рішення самостійно, водночас бути сімейною собакою, а також неодмінно мати дуже шикарну щільну шерсть.
З іншого боку, сибірський хаскі надзвичайно розумний (дехто каже, що іноді навіть занадто розумний для власного блага), веселий і чарівний. Він любить дітей і поводиться з ними лагідно та ніжно (хоча цуценята та малюки потребують пильного стеження дорослих, оскільки жодна зі сторін не усвідомлює крихкості іншої). Хаскі охайний і не має запаху, що робить його чудовим вибором як компаньйона для тих, хто схильний до алергії на собак. І, незважаючи на свою незалежність та періодичну впертість, він є надзвичайно ласкавою твариною, яка навіть у дорослому віці часто вважає, що народилася, щоб бути диванним песиком. Ті, хто любить сибірських хаскі, зазвичай цінують його вовчу природну красу та атлетизм, власне – особистість хаскі, мінімальні потреби у догляді та сильний інстинкт сімʼї. У домі, де є лише одна собака, він іноді може стати неспокійним, нудьгувати та відчувати самотність, тому йому потрібно буде більшу частину часу проводити з родиною. Хоча сибірські хаскі гавкають дуже рідко, вони все ж таки можуть вити (кликати), коли їм самотньо; тому самотні сибірські хаскі можуть бути досить галасливими. Ось чому досвідчені хаскі-власники тримають по 2-3 хаскі. Вони дуже потребують сім’ї чи то людської, чи то собачої, і якщо її немає, вони почуваються нещасливими. А якщо вони нещасливі – вони починають примати рішення самостійно, наприклад втікати в пошуках своєї сімʼї.
Головні особливості хаскі це – вони люблять копати ями, вони люблять полювати для себе. Хаскі це на лайкі, якщо вони полюють, то виключно для себе. Ця генетична схильність закріплена з давніх давен, коли чукчі розпускали собак влітку, і ті мусили харчуватись хто як зміг.
В теперішньому сьогоденні, хаскі є унікальним компаньйоном для людей з активною життєвою позицією, із сильним внутрішнім стрижнем в характері, які самі прагнуть сімейності, як дуже працьовиті, глибокі особистості. З гарно вирощеним, вихованим хаскі достатньо легко взаємодіяти незважаючи на їхні породні особливості.
Я виросла в сімʼї де завжди цінували саме породних собак. В нашому випадку це були Курцхаари. Їх возили на польові випробовування, возили на виставки за для отримання оцінки для розведення. Я росла із розумінням, що породна собака завжди має своє призначення.
Але чому саме хаскі стали моєю породою? Бо якось взимку мій тато вирішив потішити мене і запряг двох наших курцхаарів в шлейку з потягом, причипів до санчат. Сказав мені сісти в них і міцно триматись. Мені десь років 7 було. І крикнув собакам -“вперед!”. Вони як рванули швидко з місця, видернули з-під мене санчата, і понеслися вдаль. Мені тоді будо дуже смішно, і я зрозуміла що, щось в цьому є.
З тих самих пір цей сюжет закріпився в моїй памʼяті. І коли вже в дорослому віці я зрозуміла що готова до собаки, то не вагаючись сказала що це буде тільки хаскі. Мене не лякали ніякі страшилки в інтернетах про них. Навпаки, я навіть відчувала якийсь виклик собі і піднесення. Головне було знайти заводчиків справді чистокровних хаскі, і не натрапити на розводню метисів хаскі.
Мені пощастило знайти хороший розплідник хаскі, з гарною програмою соціалізації, та підходом до життя з породою який мені імпонував, і з хорошим родоводом у батьків цуцика.
Нам показали всіх родичів цуцика з обох ліній, всі титули, відповіли на наші питання. А наш майбутній цуцик (їй було вже 3 міс) тим часом приніс мій чобіт до мене і почала демонстративно ним бавитися. Це розтопило нам серце. Хоча, ми б саме її вибрали би навіть без цього маленького інциденту.
Так в нас зʼявилася Хака, а через 2 місяці ми зрозуміли, що нам потрібна друга хаскі. І на нашу вдачу наші заводчик наважився продати саме того цуцика, якого вони залишали собі і вона мені дуже подобалась. Вони її виставили на продаж, коли їй було 6 місяців. Це була наша Юна. І ми швиденько її забрали. Це було гарне рішення.
Так почалося моє нове життя, яке я так хотіла. Окрім динаміки, і чогось нового у вигляді собаки, ще зʼявились їздові тренування, далі нам відкрився світ породних виставок, який досі не відпускає. Ми обʼїздили майже всю Україну і відкрили для себе автомандрівки до Європи.
Почався мій професійний зріст в породі, як заводчик, і як майбутній експерт породи.
З нашого досвіду – незвично клопітно мати одну хаскі напочатках, але чим досвідченіше ти, тим легше мати купу хаскі.